Гармидер у школі - страница 6

й повела дітей назад до класу. По дорозі

Ребекка прошепотіла іншим дітям:

- Як би я хотіла, щоби міс Гармидер

залишилася у нас назавжди. Вона просто

надзвичайна!

Але Гленн дивився на речі більш тве-

резо:

- Вона не залишиться надовго. Ти ж

бачила, як на неї дивився наш Шафанель.

Він захоче чимшвидше позбутися її, а тоді

буде так само нудно, як і раніше. Почекай-

но лишень трохи, і сама переконаєшся.

3. Літати, як птахи.

Майже як птахи

- Міс Гармидер, - почав містер Шрап-

нель, походжаючи туди і назад за своїм

столом. - Ви повинні усвідомлювати, на-

скільки важливо дотримуватися правил.

2 Г а р м и д е р у ш к о л і

33

Діти повинні робити те, що ви їм кажете.

Лілія усміхнулася:

- Саме тому я така задоволена, містере

Шрапнель. Це прекрасні діти, і вони точно

виконували те, про що я їх просила.

Містер Шрапнель перестав походжати,

подивився на стелю таким поглядом, ніби

почув звідти щось дуже негарне, а тоді

повернувся до нової вчительки:

- Вибачте, міс Гармидер?

- Називайте мене на ім'я. Мене назва-

ли Лілією, як квітку. Моя мама чомусь вва-

жала, що я ніжна, тендітна і скромна, як

лілія, правда, особисто я схильна вважати,

що за духом мені ближча кульбабка, хоча

це, звичайно, не звучало би, ви тільки

уявіть - Куль бабка Гармидер!

- Міс Кульмидер! - заволав директор. -

Вислухайте мене уважно, будь ласка. То

ви мені говорите, що справді наказали ді-

тям зробити паперові літачки, вилізти на

шведську стінку і запускати їх у холі?

- Так, звичайно!

- Але в розкладі не написано, що в цей

час повинен використовуватися хол. Ви ма-

ли займатися англійською.

34

Міс Гармидер кинула на директора за-

цікавлений погляд. "Який же він, мабуть,

дивак, якщо дозволяє правилам аж так

керувати життям?" - подумала вона.

- Ви мали займатися англійською. А

ви замість цього наказали дітям навмисне

порушити шкільні правила і запускати по

всьому холу паперові літачки!

- У класі було замало місця, - пояснила

міс Гармидер.

35

- Ви наказали їм робити паперові лі-

тачки! Ви з таким же успіхом могли зада-

ти їм робити вертольоти або щось не менш

ідіотичне.

Міс Гармидер скочила на ноги.

- Вертольоти! Містере Шрапнель, ви ге-

ній! Я отут сиджу перед вами і думаю, що

ж ви за старий дурень, раз торочите мені

про паперові літачки, ніби це має якесь зна-

чення, і так само про той дурний архаїчний

розклад. А ви, виявляється, весь цей час ду-

мали про те, навіщо марнувати час на па-

перові літачки, якщо можна відразу взяти-

ся за вертольоти!

- Але, міс... - почав містер Шрапнель.

Та міс Гармидер уже було не спинити.

- Звичайно, це буде важко. Зробити не-

сучі гвинти буде нелегко, велике значення

матиме кут лопатей. Містере Шрапнель, ви

відкрили мені очі! Навіщо нам морочити-

ся з дурними старими літачками, якщо ми

можемо по-справжньому літати? Ми може-

мо по-справжньому літати! - повторила во-

на і мало не вибігла з кабінету директора.

Містер Шрапнель важко опустився на

стілець. Він не міг зрозуміти, як їй вда-

36

лося викрутитися. Щоразу, коли він вказу-

вав їй на те, що вона робила не так, усе

якось виверталося навиворіт, поки він не

збивався з пантелику. І що вона затіває те-

пер? Він важко зітхнув і сховав обличчя в

долонях.

Місіс Штурх, секретарка, у своєму кабі-

неті почула це зітхання. Так само вона чула

і всю попередню розмову. Тепер вона си-

діла перед друкарською машинкою й усмі-

халася сама до себе. Її передчуття щодо міс

Гармидер справдилися, і тепер місіс Штурх

насолоджувалася кожною хвилиною.

Коли діти повернулися до класу після

обіду, вони застали міс Гармидер, яка ви-

глядала дуже збудженою, по коліна в купі

мотлоху. Її оточували шматочки легкого

бальзового дерева і тонкі сталеві стержні.

Тут були коліщатка, зубчатки, дротики, ба-

тарейки і лампочки. Були грубі палички і

тонкі палички, а ще було повно мотузок і

липкої стрічки.

Клас містера Дейвіда дивився на цей не-

потріб і перешіптувався. Міс Гармидер рап-

том перестала говорити сама до себе і впер-

ше помітила свій клас:

37

- О, то ви вже прийшли! Добрий день!

- Доб-рий день, міс Гар-ми...

- Називайте мене Супержінкою, - роз-

сміялася міс Гармидер.

- Супержінкою? - хихикнула Керолайн.

- Авжеж, Супержінкою, бо сьогодні піс-